2.7. Розвиток креативності особистості за допомогою ейдографіки
Фрагмент навчального посібника
Інноваційні інформаційно-комунікаційні технології навчання математики : навч. посіб. / Т. Г. Крамаренко, В. В. Корольський, С. О. Семеріков, С. В. Шокалюк ; наук. ред. М. І. Жалдак. – Вид. 2, перероб. і доп. – Кривий Ріг : Криворізький держ. пед. ун‑т, 2019. – 444 с. – Режим доступу: http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/3315.
_______________________________________________
Ейдографіка – особливий різновид комп’ютерного моделювання за допомогою графіків рівнянь.
Це своєрідний симбіоз математики, комп’ютера і мистецтва. Як зазначає С.П.
Параскевич, самостійне створення образів у техніці ейдографіки є продуктивною
діяльністю і сприяє розвитку креативності учнів чи студентів завдяки
інтегрованому поєднанню математичних та художньо-естетичних знань при
посередництві комп’ютерного забезпечення; реальній можливості самовиразитися,
створити щось нове, особистісно значуще; збагаченню навчального процесу
позитивними емоціями; активізації навчально-пізнавальної діяльності.
Значно підвищує інтерес школярів до вивчення
математики дидактична гра. Вплив її
на школярів проявляється в тому, що гра вносить деякий елемент невизначеності,
що збуджує, активізує розум, налаштовує на пошук оптимальних рішень.
Використовуючи у навчанні дидактичну гру, вчитель може розвивати у школярів
такі компоненти творчих якостей як фантазія, творча уява, образність мислення.
Починаючи з 9-го класу при поглибленому вивченні
математики, доступні для побудови рис. 2.43−2.45. Малюнок «Котик» (рис. 2.43) описано поданими
нижче рівняннями та нерівностями. Наразі повну побудову можемо виконати у
класичній GeoGebra.
Об’єкти явного виду задання: 1) у=x*x/4, х є [-6,5; 6,5];2) y=10, х є [–5;–3]; 3) у=2, х є [–1; 1]; 4) у=9,
хє [–4;–2];
5) у=9, х є [2; 4]; 6) у=x*x+1, х є [–1;1];
7) y=–0.25*x^2+abs(x)+3, 8) y=–0.35*x^2+abs(x)+3,
х Î [–3; 3];
9) y= –0.5*x^2+abs(x)+3,
х є [–2,5; 2,5].
Об’єкти неявного виду задання f(х,у)=0,f(х,у)<0,f(х,у)>0:
1) у+abs(abs(x)*2–8)–15=0, хє [–10;10]; у Î [10;15];
2) у+abs(abs(x)*2–8)–12<0, х є [–10;10]; у Î [10;12];
3) y+7*abs(x)–7<0, х є [–10;10]; у є [5;7];
4) (abs(x)–3)^2+(y–8)^2–0.5=0. 5) (abs(x)–3)^2+(y–8)^2–0.05<0
6) y+2*x^2–1.5<0, х є [–10;10]; у є [1;2].